Так зябко… так холодно й вогко
Ховаюсь під комір плаща
Ця радість була не надовго
Вона від дощів утекла
Так зябко… так холодно й мокро
Так страшно… в кімнаті самій
Закутаю в ковдру я ноги
Й засну в одинокій пітьмі…
А дощ надворі не вщухає
І вітер все стука в вікно
Уже журавлі відлітають
І щастя нема вже давно…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215061
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2010
автор: NatalieFlower