Сумом, немов воском, налита душа,
Шовком стікає він в піднебесся,
Завмерла в мізках сполохана тиша
І здавлює серце туги тасьма.
Думки летять в сузір`я Оріона,
А потім всі падають поволі,
Словами про Київ на схили Дніпра,
З мольбою про Вкраїну до Христа.
Повстань любий народе, скажи хоть щось,
На захист країни - України,
Яку мабуть уже покинув Христос,
Бо немає в неї у майбутнє віри.
Два кроки вперед, а чотири назад,
Топчеться на місці нова влада,
Вішає лапшу на вуха нам, от жах,
В колуарах Ради знову «зрада».
Не очікували ми нововведень
Про пенсійний вік для наших жінок,
Що буде у нас "новий", вчорашній день
І старий «кучмізм» прийде до нас знов.
У вузах і лікарнях братимуть масово,
Узаконять їх офіційно , касово,
Пропускати лекції ,студент, маєш право
І хворіти також, на користь держави.
Прокинулась спляча думка у мізках
І розірвалась на серці тасьма,
Віск весь стік до небокраю, до Бога,
Сумна вийшла, панове, розмова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214834
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 07.10.2010
автор: Макієвська Наталія Є.