За сум німих очей твоїх
У тихі лунні ночі
Біль не отриманних утіх
Складає вірш пророчий.
Застилізовує мою
Розбещеную душу
І я крихкою римою
Приховуватись мушу.
Потоки вистражданих слів
Здіймає буревієм
Мені розкаятись велять
твої тужливі вії.
Омріяного зізнання
Уникнути захочу
У вірші, повному чуттям
Собі я смерть наврочу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2010
автор: Невідомий Автор