Осінь туманом огортає ранок,
Сонце очі сховало за хмари,
Виблискує сріблом тихий ставок,
Стоять очерети майже тьмяні.
Нахилились верби до тої води,
Шукають вроду в дзеркалі її,
Листя пожовтіло, як посивіло,
Впало у воду й човном попливло.
Від вітру скриплять стовбури старі,
Наче розмовлять між собою вони...
А, колись, коли були ми малими,
Чіплятись до віт верби любили.
Розгойдувались ми тоді на них
І у воду стрибали, пірнали,
З печер раків діставали малих,
Потім плавали навперегонкИ.
Такий гарний був мого дитинства час,
Що згадую його я повсякчас,
Поки не загасне щем в моїй душі
І настрій не покращу я собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214637
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.10.2010
автор: Макієвська Наталія Є.