Дощовий день сумно зазирав в калюжу.
- Це моє свічадо – говорив він перехожим.
Але його ніхто не чув.
Дощ награвав чудернацьку мелодію – пожовкле листя було йому клавесином, запилене павутиння - скрипкою, сірий асфальт – невибагливим слухачем.
Дощ зазирав у свічадо, але воно чомусь так і лишалося брудною калюжею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214620
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2010
автор: Журба