Крізь шпарку пробивається тепло
в кімнату, де живуть сторонні,
майстерно грають ролі, як в кіно
і йдуть у світ вже образно-іконні.
Вітрами завиває вежо-спис
і пробиває серце холодо-студинне
близьких до болю особистих рис,
змокрілим пензлем багряноосіннє.
Зникає тінню невловима мить
вином червоним п'янко-трунно
завихрює у спогади... болить
мовчанкою — мінорно, сумно.
Згортаю в жмені паперовий дім
уявних афоризмів — стислих
як шрифт в рядку, так згусток днів
нагадує про вічні життєсмисли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214543
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.10.2010
автор: Окрилена