Забуваю біду за віршами,
дивовижею слова втішена:
відчуття ні на що не схоже.
Це мій хрест, чи завдання Боже?
Таїно почуттів і слова,
полоняй мене знову й знову!
Я до тебе вертати буду -
незбагненна собі і людям.
Щільно жорнами пережована,
заримована, завіршована,
у життя аж до дна залюблена -
світу ніжного шкаралупина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214529
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.10.2010
автор: Omega