1.
Чомусь люди люблять такі звичні щоденні маршрути, алгоритми ітеде
Нарікаючи при всьому на буденність, сірість, ну й інші банальні банальності…
Вмикати всі попутні механізми. Вмикатися самому горнятком кави. Не інакше
Аж ось.
Шерех ранкових машин за вікнами... Він чує місто. Чітко чує, як воно звикло прокидається. Стукотить підборами по асфальту, попискує гальмами на перехресті, пахне осіннім листям, глухо відлунює опаданням каштанів уздовж дороги…
Гарячий ковток. Механічне додавання цукру. Акуратно, не дивлячись, перемішує каву і кладе ложечку на непотрібний аркуш. Ще ковток. Насолода щоденного прокидання. Ранок ритуально розпочинається кавою. Свіжий анекдот. Посмішка. Але щось тут не те. ...
(далі буде...)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214409
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 05.10.2010
автор: Рені