Були колись козаченьки, була колись доля

Були  колись  козаченьки,  була  колись  доля
Були  колись  козаченьки,  була  колись  доля,  
Була  колись  пісня,  була  колись  воля.  
Та  й  щедро,  весело  та  гордо  велася,  
Сміялася  сонцю,  та  морем  лилася  
Та  де  ж  те  родилось  туди  і  поділось,  
Чи  то  «мара  біла»,  в  колисці  наснилось?  
Вернись  моя  сила,  вклонися  хатині,  
Матусі  старенькій,  рідній  Україні!  
Невже  повернутись  не  можна  додому?  
Та  зняти  з  душі  віковічну  ту  втому?  
Та  кликати  марно.  Не  бачить,  не  чує.
Бо  доля  народна  як  циган  кочує.
Бо  душать  її  віковічні  чвари,  
І  стали  ми  собі  чужі  яничари.  
Покинули  хату  саму  на  недолю.
І  продали  душу  та  чисте  те  поле.  
Так,  все  продали  на  діряву  машину!  
Щоб  дужче  на  ній  утікати  з  країни.
2008  р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214236
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2010
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)