Знайди себе серед моїх тривог –
звичайний одинокий подорожній.
Розвести ватру – щоб одна на двох,
аби не так самотньо і тривожно.
Мій щирий друже, вдячний читачу,
невже це ти зітхнув, немов – про тебе?
Тебе я не залишу, не втечу –
в тім спільну відчуваємо потребу.
Свої думки з тобою розділю,
ти душу біля слів моїх зігрієш,
я, може статися, додам тобі жалю,
а в час лихий розрадити зумію?
Я не творю шедеврів і чудес –
та все ж – зерно не впало щоб на камінь.
Життя – на людяність душі чутливий тест
з питань, що нам розгадувать віками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214226
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.10.2010
автор: Omega