Погорілі крихти хмар впали
Страшна пожежа спалила небеса
І навіть ангели не знали
Їх вчили вірить в чудеса
Заплакали, завмерли очі
Крила поскладали в окремі місця
Цей вогнепад ставсь серед ночі
Падінню чорної вати немає кінця
То мрії падають на розпечені горожі
На балкони, тротуари і мости
І всякі радощі, в минулому погожі
В Одну ненависть рішили плести
І тей хто посміхався, взяв й заплакав
З грудей так виривають щось святе
Хтось молитви біля ікон балакав
Життя одне - складне, а не просте
Привзяте ставлення до відчаю і злоби
Написані на стінах голоса
Цей день обявлять днем жалоби
суцільна чорна вічна полоса
Вони за руки йдуть, мов разом
ця реальність не для них і не в них
все повітря наповнене ядучим газом
зізнатися хтось у злочинах не встиг
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214212
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2010
автор: mala_lala