Сама з собою гризлась як вовчиця.
Вила вночі на дощ і повний місяць.
Холоднокровна кароока вбивця…
Молилась зорям зраджена вовчиця.
Хворіла правдою не книжних не романів.
Прагнула жити вкрадьки від обманів.
Боялась щось комусь пообіцяти,
Щоб не розбити і щоб не зламати…
Примара мрій чужих, чужих фантазій.
Читала час від часу Анастазі.
Щоранку чорна кава натщесерце,
І роздуми про те «навіщо все це?».
Калачиком згорнувшись на підлозі,
Ловила запах заспаних морозів.
Любила сни про літо і кохання.
І засинала… кожен раз востаннє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213724
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2010
автор: Julia July