Солов’їна… Калино́ва… І оспівана, й забута!
Знов взялись за тебе, мово. Знову: «Бути, чи не бути…»
Не вдавалось яничарам порубати ятаганом –
Твоє слово, ніби чари, все загоювало рани, -
То сучасні бузувіри без гармат і кулеметів
Нищать мову, нищать віру, «підсікаючи» на злеті!
Приставляючи параграф темних варварських законів,
Ніби дуло пістолета – чорним отвором до скроні.
То чому ж вам ще не йметься, тісно чом у власній хаті?
Ніби вільні вже, здається… Навіть інколи – багаті.
Рот ніхто не закриває: коли знаєш - Speak in English,
Mów po polsku, як бажаєш; вибирай: іврит чи ідиш.
Послугуйся діалектом, говори хоч на латині –
Тільки мусиш мову знати ту, в якій живеш країні!
Та й не знаю я країни, де б проводились дебати,
Як би мову свою рідну на чужинську проміняти.
Тож, я думаю, не варто без причин ламати списи:
Можеш мов десяток знати – тим, мій друже, і гордися,
А не тим, що ти «базариш» на одній – «абщєпанятной»…
Ось тоді питань про мову не повинно виникати.
30.09.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213699
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.09.2010
автор: Salvador