Говори…
А я усміхатимусь
Крізь прив’ялі пожовклі хвилини
Поміж барвами листя картатими
Станем щиро, дитинно малими
Посміхайся
Допоки творитиме
Злива музику слів запізнілих
Вслід за сонця крилатими ритмами
Непомітно злетіти зуміли ми
Прийде Доля
Промокла і вижовкла
Сиві пасма під пензлями осені
У дзеркалах
Притихли і вижухли
Всі листи та історії стосами
Сірі тіні подались до місяця
Щоб постаріти ніччю на п’ятницю
В мокрій каві пророцтва аж бісяться
Бо зуміли ми з них посміятися
Говори… я так хочу помовчати
Та по вінця наповнитись лунами
Скельця слів закарбую потовчені
Загадковими вересня рунами.
не мовчи… наша осінь не вгадана...
чорно-білі штрихи на мольберті ми
затухає гітара розладнана
осінь листя жбурляє конвертами....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2010
автор: Рені