Осіннім пОлиском каштанів
І запахом чуття сторіччь...
У нашім тілі кров повстане
Любови повна й протирічь.
Горіх погрижений білками
УпАде дОлі, коло ніг...
В однЕ посплІтані тілАми,
Хто з нас цю осінь переміг?
ЛапАє місяць за обцаси,
Знімає одіж, як король...
У нас, здається, мало часу,
Щоб вдало вжитися у роль.
Туманом схлипує світанок,
Траву прим"явши до грудей...
Холодні руки, як в русалок,
А серце - тепле, як в людей.
Пошило в дУрні Місяць Сонце -
Поклало світло на столі...
Думки, мов з льоду в ополонці
Прокинулись в лляній полІ.
Волосся світлі соломИнки
Губами тОркну на щоці...
Ще спиш? У диханні зупинка...
І щастя... в неба молоці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2010
автор: LaLoba