Стихи Марьяны Высоцкой.
Перевод Сашко Дерманский.
Чучела
У неї комоди не мають стосунку до моди.
Одяг небіжчиків у кожному із комодів.
Ось пальто Альоші. Ось плащ Володі.
Ось маєчка, що належала первістку Владилаву.
Щосуботи – велике прання. ЇЇ розрада.
До вечора все просушить, напахтить і прогладить.
А на вечерю щось чарівна книга порадить -
Ох і не просто вчинити страву на всю ораву!
Марно вона так терзалась і мучилась.
Марно ходила згорблена та скручена.
А тоді в напівсні здогадалась зробити три чучела,
Убрати їх в одяг дітей, що не побули й до п’яти.
Стіл обідній заставлений стравами, наче мереживом
Зібрала всіх за вечерею. За кожним пильненько стежила.
«Щось Олексійко ніяк не справиться з нежитем.
Пий молочко, синочку, до ранку має пройти».
Сини-відчайдухи не люблять повчання невмілого.
Для неї вони – серцевина всесвіту цілого.
«Ось, бачите, зошити ваші вже перевірила, -
То можете бігати в квачика, лиш на дорогу - зась».
Хай сусіди пальцями скроні дірявлять, шкіряться наче зграя.
Її хлопчики, кров і плоть її – дні її листають.
А те, що вони з одежі не виростають -
То це і зовсім суща дрібниця якась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2010
автор: Птицын Анатолий