Стихи Марьяны Высоцкой.
Перевод Сашко Дерманский.
На добраніч, діти
Жила собі дівчинка без вух, оченят і без ноги.
Їй гуль годувати, пантер і косуль було до снаги.
В правиці – костур, в лівиці – всі гори й льодовики.
Довкруж тої дівчинки купами швендяли мужики.
Вона їхні квіти й обручки обмацувала наугад.
Кожен вродливець, розумник, багач, а у дійсності гад.
Один за відмову погрожував стратитися, вар’ят.
Інший варнякав, що прийме, їй-бо, целібат.
Жила собі дівчинка без вух, оченят і без ноги.
Жила на субсидії, матдопомогу та ще на борги.
А за спиною у неї влаштовували торги,
Тому що за дівчинкою купами швендяли мужики.
Замість очей у малої були побрехеньки від стюардес,
А замість вух – примарні книжки про сяйво Небес.
Дівчинка вигнала всіх мужиків і не прагне чудес,
Адже ніхто не допетрав подарувати протез.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2010
автор: Птицын Анатолий