Вже не вірую…

Кава  Еспресо  як  ніжно-відвертий  дотик.
Морозиво  Шоко  –  гірко-печальний  подих.
Очі  у  дзеркалі,  ніби  сумний  кришталь,
Що  не  найдуть  символ  життя  –  Святий  Грааль.

Ніби  не  я  так  пильно  дивлюся  у  очі  –  
Це  всі  удавано-щирі  мене  охочі.
Ну  й  вдавіться  своєю  брехнею  щирою.
Не  проклинаю  вас…  Але  вже  й  не  вірую…


P.S.  легенда  про  Святий  Грааль  має  язичницьке  коріння  і  веде  свій  родовід  від  стародавнього  індоєвропейського  міфу  про  магічний  кубок  —  символ  життя  і  відродження.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213110
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2010
автор: Троянда Пустелі