Осінній дощик, темні хмари,
Мого життя мені замало.
По вулицях йдуть мокрі люди,
Вони ховаються усюди.
А я дивлюся у віконце,
І бачу сльози на долоньці.
Тієї, що не може жити
Серед людей, що хочуть бити,
Байдужих та сумних історій.
Навіщо знову йти додому,
Якщо не хочеш відкривати,
Шукати, заздрити, кричати.
Якщо ти, дивлячись на місто,
Яке тобі вже остогидле,
Змагання хочеш залишити,
Бо марно вже за щось боротись,
Навколо бачиш тільки холод,
Що покриває тебе млою
Бажання кинути у прірву
Все те, за що ти ще б учора
Віддав найкраще відчуття.
А завтра вранці мокре місто
Тебе вітатиме юрбою,
Що йде, не знаючи для чого,
В нову пітьму безглуздих мрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213098
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2010
автор: Lucre