Згубила тверезість у ночі
І ткала із вітром слова.
Ходила по небу. Там сльози.
Губила по стежці з вина.
І плакали з мною дерева,
Обі́цянки дерли в очах,
Ховали.. пірнали у землю
Забуті.. зотлілі слова..
Плела я віночок із терну.
Калиною-ягоди квів..
А потім жбурляла у стелю.
Із скля́ного простору мрій.
Розбий, я благаю, ти небо.
Розбий, я благаю, ти сни..
Лиши.. залиши мені землю,
Щоб твердо ходила по ній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212992
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.09.2010
автор: мелодія сонця