Жовтий лист торкнувся черевичка…
Йти від Тебе – вже настирна звичка.
Ти стоїш дивлячись як я палаю,
Неначе лист осінній я згораю…
І я люблю Твою брехню до болю,
Я знов нап’юсь до не схочу Тобою.
Ця осінь грає з нами в ігри золото-багряні,
І ми вже не чужі і не кохані…
В осінніх днях я зникну наче подих вітру.
Між листя клена я сховаю пісню…
І вже не сумно і не весело від думки,
Що осінь вкрала ніжні поцілунки.
Під каблучком кленовий лист вогнем згорає.
Так спогад вже осінній смак втрачає.
І посмішка стихає наче пісня,
Мов шорох під ногами листя.
Ти просто там стоятимеш як тінь,
І у очах своїх сховаєш неба синь…. від мене…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2010
автор: Mariana