Зріс храм на перехресті пяти доріг,
Храм в честь святих Кирила й Мефодія.
Ну, хто коли-небудь подумати б зміг,
Що тут божественна буде мелодія.
Підсвідомо ноги принесли сюди,
Під цю святу, величаву споруду.
Тут став я з прочанами в тісні ряди
І день цей ніколи уже не забуду...
Святі ці принесли словесність в нарід.
І я теж, колись, в цей день народився...
Незвично в душі, деревяний цей звід -
Я ніби водиці святої напився...
Тут усе так незвичне,.. єднання душ,
Все ніби стало за задумом Бога.
Я в задумі застиг,.. стою ані руш,
Хоча в майбуття кличе нова дорога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212651
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.09.2010
автор: Д З В О Н А Р