До того часу, коли Земля злітала з зірками,
Я відчувала, що поруч ти тут, із нами,
Я малювала літерами твій голос,
Здавалось в світі все буде незмінно просто.
Звільнились крила, злетіла неначе птаха,
Стрибнула вільна, як вітер південний, з даху,
Відкрила очі: ані землі, ні вулиць
І хтось планету занадто швидко крутить.
Спинити час, щоб подати нужденним руку,
Сердець закоханих знову почути стуки,
На світлофорі на мить прибирати крила –
Крізь Шлях Молочний промчиться на всіх вітрилах
Твоє життя, де кохання, мороз і спека,
Щоденні повені, зливи і небезпека,
Яскраві дні, синій птах, як янгол,
Бурхливі ночі і наче б то все в порядку.
Не вистачає лише он тієї крапки,
Хтось скаже «Є все, тобі занадто»,
Тієї крапки, твоєї нової мрії
В яку з тобою ми знову уперто вірим.
Ми точно знаєм, що в тебе все з часом вийде,
Як не повіриш, то наша любов зігріє,
Ми завжди поряд, бо ти у житті – найкраща,
І не важливо, що ти для сторонніх значиш.
___
В кімнаті світло. Ввімкнула нічний ліхтарик,
Земля на місці. Зачинена хвіртка. Хмари
Від тебе зорі ясні сховали.
На шафі крила. Записка лежить: «Літали».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212614
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2010
автор: Lenchikk_n