А місто спить:
Сопе у такт осінній зливі,
Й німа блакить
Несе хмаринки невразливі.
Ти не пішов тоді-зі мною залишився.
Чомусь це виглядало підозріло:
Ще вчора в погляді читала,що стомився,
Сьогодні ж вже відводиш погляди невміло.
І похапцем ти зводиш очі на годинник.
Тремтить рука,захована в кишеню.
Мені збрехав тоді:"Та,то племінник!",
А я ж бо не хотіла грати роль мішені...
А місто спить:
Сопе у такт осінній зливі.
Чомусь,на мить
Мені здалось,що ми були щасливі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212315
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2010
автор: Сльоза