Просто
Він стояв коло порогу. Хотів переступити, проте хвилину роздумував. Страшенно боліла голова, у вухах дзвеніли акорди важкого року. Anathema, а чи ще щось.
Поріг видавався якоюсь перешкодою на шляху, переступивши через яку ризикував потрапити в той світ, вороття з якого не було. Та нове манило й кликало. Подумавши мить – зробив крок в невідоме.
Звін у вухах змішався з шумом вітру навкруги. Летіти в невідоме було так приємно. Потоки повітря зі всіх сторін. І якось лоскотно. А потім страшенний удар і свідомість відмовилася слухати розповіді про самогубства підлітків у Японії. До чого тут Японія з її дибільною системою виховання дітей. Та про це торочили всі і вся.
А гарно так, просто лягти посеред поля і встромивши соломинку в зуби, дивитися на небо. Птахи кружляють, легенький вітерець ворушить волосся – й гарно так. Очі жмуряться від яркого сонця й тіло засинає. Та не мозок. З народження запалений мозок шукає питання, а потім відповіді на них. Не знаходить. Закипає і дах летить шкереберть.
Двері пофарбовані у жовтий клір і малесенький дзвіночок, який щось там, десь далеко бурмоче, коли на нього натиснеш. Двері відчинені, а заходити не хочеться. Хочеться залишитися там, на полі посеред скошеного й напіввисохшого сіна. Мабуть, я виберу третій варіант і мене заберуть «швидкою» до психлікарні. Там хоча б не потрібно вибирати.
В світлих кімнатах із загратованими вікнами буде затишно. Так здавалося на перший погляд, та і тут одні психи, які те і говорять, що про виховання дітей в Японії.
Скло своєю кромкою врізалося в руку. Невелике зусилля і чорна кров хлине рікою. Та інстинкт самозбереження спрацював, як автомат і шматок скла полетів разом із паперами у відро для сміття. Веселе життя починається зі сміливого вчинку.
П’янчуга зіжмакав пластиковий стаканчик і кинув просто на землю. Щасливий поплентався додому, навіть не підозрюючи, що милий дім догорає. Шкода квартири. Галасує жінка, непритомнює, заламує руки й далі вже не уявляє подальшого життя. Дому немає, а чоловік з лівої, що мало дала, вистачило лише на «горобчика».
Поріг той високий, а ноги немов свинцем поналивалися. А що там за дверима. Нова невідомість, прохід в інший вимір, чи просто прохід в іншу кімнату. Заплющив очі і ступив. Летів довго, приземлявся тяжко.
А щось таки є в системі виховання дітей Японії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212076
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.09.2010
автор: Юрій Завгородній