Шепче золотом по вікну
Подих осені, шепіт слів.
Я захоплена, я плету
Намиста́ з росяних перлин.
Крізь порепане небо хмар
Сонце зо́лотить світлом дні.
Парасолі кружить вона,
Каруселя антракту дій.
Шовк мережива огорта
Всі домівки у кокон снів.
Тут годинник свій час хова
І розсочує між вітрів.
Осін знову все розсипа -
Чари, сміх і вологий біль.
Та дивись.. он летить душа,
Десь за обрій.. де Птахи.. Сни..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211895
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.09.2010
автор: мелодія сонця