Дощі змивають із тіл тепло,
І ми, самотні, не любим осінь,
Нам крижаніють палаючі очі...
І зачиняється біле вікно.
Якраз згадається осінь минула,
Кожному з нас заболить своє.
Захочеться бути, ким ми не є,
Небо навмисно нас не почує.
Вкладати душу у сторінки -
Німіє тіло і терпнуть руки,
На беззмістовні і тихі муки
Відповідають глухі зірки.
... Дощі змивають з обличчя грим,
І ми, актори, не любим осінь.
Свої заплющуєм душі, як очі,
Нас убиває їдкий сірий дим.
19.09.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211841
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.09.2010
автор: dada_