Сповідь повії

Даруй  з  колючками  квіти  -  
До  них  буде  важче  звикати.
Спробуй  мене  напоїти  -  
Тоді  буде  легше  кохати.
Спробуй  мене  підкупити  -  
Я  буду  твоєю  доскону.
Як  вийде  мене  приручити  -  
Вертатимусь  навіть  додому.
Я  буду  тобі  віддаватись
За  золото  й  діаманти,
Не  буду  питань  задавати  -  
Мене  не  цікавлять  формати.
Мене  не  цікавлять  обличчя,
Ім'я  твоє  не  цікавить.
Однаково  скажу,  що  личать
Тобі  кольори  яскраві.
Кохай  і  вкладай  в  мене  душу,
Вкладай  в  мене  гроші,  нерви.
Я  знаю,  я  буду,  я  мушу
Робити  вигляд  взаємний.
Кохання  моє  продається.
Його  віддаю  під  заставу.
Мені  все  одно  -  Вам  приємно.
Бо  ж  серця  у  мене  немає.
Цей  орган  разом  із  душею
Колись  я  принесла  у  жертву.
І  тепер  живу  за  межею,
За  якою  мала  б  померти.
За  якою  немає  щастя,
За  якою  я  зрадила  долю.
Вона  навчила  прощати
І  звикати  до  болю.
Тож  даруй  з  колючками  квіти  -  
До  них  буде  важче  звикати.
І  як  хочеш  ти  мною  жити  -  
Розучися  кохати...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2010
автор: Елена Краевская