Чарівна осінь-ти кохання!
Нехай зі смутком вечорами
Є в мене більше ніж прохання
Даруй приємні свої чари
Повільно прошу колихати
Дерева,пелюстки й кущі
Хіба ще можно так кохати?
Я прошу,очі розплющи!
Чому твій смуток так приємний?
А жовті листя як відрада
Мабуть це дійсно щось взаємне
Я чую всі твої поради
Ти робиш небо як картину
Фарбуєш з ним мене яскраво
Я так кохаю,як дитина
Ти дивна осінь,смутне сяйво
Покриє хай смертельне листя
Моє таємне відчуття
А дощ як самі щирі вісті
Не доведе до вороття
Сумною радістю,вітрами
Я з пантелику збита зовсім
В душі моїй лікує травми
Ця ейфорія-дивна осінь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211646
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.09.2010
автор: Андомиэль