Поїхала в чужий далекий край,
Залишила мене одну, саму,
А на прощання ти сказала : «Знай,
Тебе безмежно, щиро я люблю».
А що мені з твоїх дешевих слів?
Дешевих… Може й щирих, трішки щирих?
Я вже стомилася лічити смуток днів,
А очі плачуть від надій фальшивих.
Дешевина і фальш - мої закляті друзі.
Та чи не в прірві, пеклі я живу?
Хоч, мабуть, ні мені все по заслузі.
Бог дав дорогу й я по ній іду.
Почуй, рідненька, я молю, благаю.
Ти повернись до мене в теплий, рідний край!
Тобі не солодко там знаю, знаю,
Тож приїжджай і горя тут незнай.
Ми зможемо перебороти горе,
І все владнається, повір мені.
На по коліна, по коліна буде море,
І фору ми дамо отій біді.
Лиш приїжджай сюди сердечно я благаю,
Послухайсь серця, серця, а не голови.
Ти знай, безмежно, щиро я тебе кохаю,
Тож ти лети, лети і серцем пригорни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210866
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.09.2010
автор: Olko