Видихаючи чесність й барвистість, вдихаю отруту.
Подих вміло заховує в собі усе нездоланне,
Бо заповнено список умовний і мій ринок збуту
Знов приймає все дуже чарівне і дуже погане.
Що ж, не варто цей кисень лишати на завтра чи потім,
Можна просто ходити дахами і кликати вітер.
Залишився від тебе цей присмак свободи у роті...
Ми ж з тобою такі нездоланні - закохані діти...
Tiльки ночі тут тихі занадто і ледь онімілі...
Tiльки вдень тисячі умовлянь не дають обернутись...
Tiльки відстань не у кілометрах, а в відчаю хвилях...
Це так сильно болить... Та чи можу я в завтра вернутись?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210857
Рубрика:
дата надходження 14.09.2010
автор: Галинк@