Абстракція. Етюд із світла й тіні.
Ти знову близько, погади сплелись.
Я не з тобою. Є лише прозріння
Що не сплетуться душі як колись.
Не розумію, як ця сутінь мріє!..
Що "ми" - ще є, що ми - новий сюжет,
Що десь в кутку тихенько вогник мліє,
Що з позаранку гратиме квартет...
А ми - в полоні, ми у світлотіні.
Я тут з тобою буду ще не раз.
Зламати б все, зірвати ще в корінні...
Аби не гріли звуки, попіл фраз.
Ти досі тут, і ти уже так близько!
Це дежавю! Це все було колись!
З тобою по стежині бігти слизько,
Не допущу, щоб душі знов сплелись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2010
автор: Інна Іріс