...відірвано від мене разом з шкірою
і закипає у долонях вечір.
У ТЕБЕ ЩЕ...
без сумніву...
я вірую
і піддаюсь спокусам,
ніби втечі.
Щодня вмираю і бажанням радую,
думки в волоссі,
наче невидимки.
Тебе малюю кров"ю чи помадою
і в божевіллі підпираю стінки.
(а на руці тавро твоєї жінки)
і хочеться мовчати
і не спиться.
Браслети опадають на зупинку
і руки обіймають,
грій злочинця.
Все перекреслено,
де спогади пістряві-
і сум без цукру домішками в каві
і так дрижать надій брудні пластинки
(а на руці тавро твоєї жінки).
Куди ховатись зрадивши свободі?
Куди ховатись?
схованку знайшла.
Забудеш завтра посмішку з пародій,
огорне вічність вранішня імла.
Перегорнеться спогадом спасіння,
палатимуть ОСТАННІ ДВІ СТОРІНКИ.
Кидаю в небо втомлено каміння
(а на руці тавро твоєї жінки)!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2010
автор: Biryuza