Як рани слід – над горизонтом просинь,
І сходить в ніч зоря – твій провідник.
Чого ж ти, серце, так зрадливо просиш:
Не йди...
Душа згадала те, що легкокрила,
Та для життя замало їй небес,
Бо на землі знайшла і загубила
Тебе...
В безоднях болю, як в безоднях неба
Приймає серце свій єдиний шлях.
І я лечу – з тобою – і до тебе,
Як птах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2010
автор: olya lakhotsky