Ще ранок не побілів,
а стрілки годинника мелять хвилини,
Метуть двірники вчорашній сніг,
Вивозять сміття новорічне машини,
відпочили супутники
від дзвінків стільникових.
Ще ранок не побілів, а я мелю каву,
В старій ручній кавомолці,
Тій, що від бабці дісталась у спадок,
Мелю арабіку, пахучу, куплену вчора,
Коли ще рік був старий,
щоб варити її у новому.
Отак хтось давно каву молов,
як годинник хвилини,
Спопеляв їх на порох,
що відносився вітром,
І пахнув минулим, сонячним теплим,
Як кава арабіка...
Давня, як історія
дрібно меленого часу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210218
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 10.09.2010
автор: Лана Сянська