Навіщо потрібне життя ? Відомо, що у кожної людини своє призначення, що не просто так вона з’явилась на світ. Також для кожної особи окремо, та загалом є свої «земні місії», які вона повинна виконати. Є два види таких місій – успішно завершені та не закінчені. Коли людина знає, що хоче взяти від світу – вона прагне максимум використовувати кожну мить життя задля успішного кінцевого результату. А коли людина проводить «сірі будні», тобто не знає чим себе зайняти – тоді така людина перетворюється на створіння типу тварини, яка пливе за суспільною течією, не має власної думки та голови на плечах, не вміє вирішувати життєві проблеми, за таку особу все вирішує суспільство. Кожен сам обирає бути йому особистістю чи твариною. Але не всі можуть бути поважними персонами. Хто ж тоді буде робити так названу «чернечу роботу»? В світі все продумано до щілинки, але ви зараз зі мною будете не згодні. Будите казати типу світ зовсім не продуманий і т.д. Але хочу зауважити – люди самі в цьому винні. Подивіться, що робиться навкруги. Люди заробляють гроші на знищені самих себе! Як би це песимістично не звучало, але так воно і є. Люди створюють організації, випускають штучну продукцію з додаванням дешевших але на превеликий жаль не якісних речовин, які негативно впливають на організм людини. Люди самі роблять зі свого міста – смітник. Чому люди викидають папірці на вулицях свого міста, а в себе в домівці не викидають просто на підлогу ? Що за не справедливість ?! Люди вважають – що домівка –це моє , а місто то спільне для всіх його мешканців, тому можна там смітити, якийсь добрий дядя Вася чи тітка Тамара підбере і викине в смітник. Чому?! Людям вже стало тяжко кинути папірець в смітник, що ж буде далі ?! Але кожен сам вирішує як йому жити і скільки брати від життя. Не кожна людина – особистість, і на мою думку ніколи не буде такого, але ж у кожного своє поняття – що таке життя …
Чому з’явилося поняття оптиміст та песиміст? Річ в тому, що люди поділилася на групи. Одні повісили ніс та їхнє життєво кредо було наступним «Життя – сумна і не справедлива річ, в якому ти ніколи не зможеш проявити себе. Це багно в якому всі ми застряли. І навіщо жити , старатися, чогось прагнути?- якщо все одно всі ми помремо?!» А інші не дивлячись на життєві труднощі йшли до своєї мети і з кожним днем прагнули чогось нового, кориснішого, хотіли те ,що зробить їхню сім’ю більш сильною, розумнішою, щоб легше було жити їхнім онукам і правнукам… І лише кожен сам вибирає до якого поняття схилятися, ким себе вважати !
Чому кожна успішна сім’я однаково успішна, а кожна бідна – по своєму бідна? Сім’я – найпотрібніше в житті, тому що сім’я – це в першу чергу повага та довіра між двома особами. Метою створення сім’ї зазвичай являються діти, які і створюють реальний світ – які хоча і не мають ще поки свого «Я» але вже в кожного з них написана рукописом своя доля, і кожен із них не знає, що його чекає в майбутньому. Все залежить в першу чергу від батьків, потім від компанії в якій дитина буде проводити дорогоцінні хвилини. Але сенс життя – це і є діти, продовження роду, зростання населення земної кулі. У кожного свій сенс життя – але я бачу його в першу чергу в наших майбутніх або вже теперішніх дітях, які скоро буду еволюціонувати і створювати нові умови проживання на землі. Надія лише на їх …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210147
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.09.2010
автор: Ремзе де Ловер