Які нерозумні вчинки ми робимо…

"Мама"  -  яке  чудове  слово,  а  чи  готові  Ви  сприймати  його  як  належне  та  чути  з  уст  вашого  малюка?  Ви  з  впевненістю  скажете:  "Так".  Але  на  жаль  не  усі  такої  думки...
   Слово  "мама"  означає  багато...  Для  когось-це  та  людина,  яка  доглядає  з  малку  та  разом  з  тим  нічого  не  важить,  а  для  когось-це  весь  світ,  всесвіт,  галактика..адже  ця  дитина  не  може  його  нікому  сказати,у  неї  немає  батьків,  у  неї  немає  мами...І  кожного  ранку,  кожного  вечора  під  вікном  малюк  виглядає  ту  людину,  яку  він  чекає  уже  багато  років.  І  незважаючи  на  те,  що  не  один  день  і  не  один  місяць  він  простояв  марно,  малюк  не  втрачає  надії,  що  коли-небудь  ВОНА  прийде,  обніме  та  поцілує  і  він  зможе  тихо  і  лагідно  сказати  це  завітне  слово,  його  перше  у  житті  слово  "мама".
   Дитина..вона  любить  і  надіється,  вірить  і  прощає,  бажає  та  віддає  любов..Чим  завинила  перед  вами  дитина,  яку  Ви  убили  в  собі  чи  та,  яку  залишили  в  дитячому  будинку?  можете  не  відповідати,  це  й  так  усі  знають,  нічим.  Це  Ви,  Ви  не  бажали  її,  для  вас  вона  була  гидкою  та  не  потрібною.  Ви  не  захотіли  прийняти  її  у  своє  життя,  а  саме  головне,  Ви  не  захотіли  прийняти  її  у  своє  серце...
   Ви  залишили  дитину...А  чи  задумуєтесь  Ви  над  тим,  яким  буде  її  життя?  Ким  вона  буде  у  майбутньому,  які  біди  та  образи  її  чекають?  НІ!!  Ви  віддали  дитину  і  у  Вас  не  болить  душа,  вам  навпаки  легко,  адже  Ви  позбулися  тягара,  Ви  скинули  груз  з  плечей..
   Задумайтесь  над  тим,  що  Ви  робите!  Адже  вони  там  плачуть  та  сумують  за  вами..Діти  кожного  ранку  просинаються  з  надією  на  те,  що  ви  їх  заберете,  що  у  вас  були  лише  миттєві  тріднощі  і  Ви  неодмінно  вирішили  їх  та  уже  в  дорозі  за  ними...А  вам  байдуже!  Кожна  дитина  хоче  затишку  та  тепла,  любові  та  сім"ї,  а  саме  головне  -  майбутнього.  
   Пройдуть  роки..На  душі  у  вас  залишиться  смуток,  та  тепер  пізно  щось  змінити,  діти  вже  не  чекають  Вас  біля  віконця,  вони  вже  давно  виросли..Добре,  якщо  у  вас  будуть  ще  діти,  а  якщо  ні?  Ви  залишитесь  зовсім  одні,  вам  буде  бракувати  вашої  дитини,  але  чи  її  буде  не  вистачати  вас?  Вона  ж  уже  виросла,  здобула  освіту,  збудувала  власну  родину..вона  не  потребує  тепер  вашої  допомоги...
     Але  знайте:  ваша  дитина  вас  пробачила,  вона  вас  всеодно  любить  та  надіється  на  зустріч!!!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210043
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.09.2010
автор: IceHeart