Я розкраю своє серце ножем,
І відкрию тобі свою душу,
Ти знайдеш в ній для себе едем,
Там я ніжністю тебе спокушу.
Ти скуштуєш солодкий той плід,
І повіриш в невинне кохання,
А в мене за плечима сто бід,
Я їм душу віддав на заклання.
Не змінити реальних речей:
Я в недолі сиджу на приколі,
Та не зводь ти щасливих очей,
Я довірився їм мимоволі!
Будь що буде, й нехай буде так,
Незрівнянна ти, з солодким обманом,
Я тебе поцілую, й повірю у знак,
Що любов обернеться для мене таланом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2010
автор: Межа реальності