В пору жайвора серце крається,
стежка юності – не вертається.
Падолистом слід засипається,
стежка матері-не вертається.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнули дні веселі, промайнули…
Засніжило світ, запорошило,
- Бережіть себе, неньку прошу я.
Щоб з усіх доріг і стежин усіх
найдорожчую не засипав сніг.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнули дні минулі, промайнули…
Дарували ви щастя синові,
пригорнути б вам неба синього.
пильнували ви долю доньчину,
берегли пісні краю отчого.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнули дні минулі, промайнули…
В небі зорянім шлях золочено,
та зозулею напророчено –
через все шитво долю вишито,
полягли жита - поле вижате.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнули дні минулі, промайнули…
Діти-діточки, вам залишилось,
Що моїм життям недовишилось.
Молодим зерном поле всіяла,
щастям-долею і весіллями.
Вишивалася доля хрестиком,
руки згорнуті – ті, що пестили,
пригорніть ще раз, ніби крилами...
Біль, мов білий сніг – випав килимом.
Білим килимом яснозоряним,
де ходилося – шлях розорано.
Щедро зорано, рясно всіяно:
зліва – доньчине, справа - синове.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнуло все життя, промайнуло…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210015
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 08.09.2010
автор: Omega