що течуть у її венах потоки
венозних зіниць зеленим
плювали ми.
що світ тече сірим іржавим наркотиком
нарізно дихає нирками
ми плювали.
вбиваючи терни в вечірні сидіння
без лишнього фанатизму електричної повні
уповні напоєні тим
що тече у венах
блювали ми світом
ефедринові голі надривні діти.
тліють точки на вушних мочках
згинь нечиста.
труби. тоді ще не знали ми.
бліднуть артерії-люди.
юдо це ж ти помоливсь за неспокій рентгену
легені червоні і чорні.
простіть наші дикі шалені приходи-завтики.
сіпаються повіки у порожніх помислах
помирають з надією вії змарнілі від старості сліз
мабуть вона стала повією -
відчувається збудження слиз.
розлогі ноги вдихають гаряче тіло
мліла від заздрості осиротіла вдова
лиш ми спостережливо
гріли на ложках свій подих
споєні попелом палючими жовтнями
гадали так легко померти?
ні
двічі померти легше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209789
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 07.09.2010
автор: Дитя ВУДУ