Домбра
(тяжкий сон…)
Присвячую моїй найдорожчій О.
Домбра - казахський народний інструмент.
Має дерев'яний корпус з двома струнами.
Застосовується для супроводу співу та виконання
інструментальних п'єс.
Похилився поет над минулим,
Доторкнувся до споминів струн.
Аж раптово над ним промайнуло
Старосвітське: "Не весь я умру".
Б. Лепкий "Поет"
Частина І
Співець схилився на ослоні, перебирає струни домбри. Лише туга пісня… Голос із темного кутка щось бурмоче. Розібрати те неможливо. Голос співця перегукується з Голосом із темного кутка. Пісня лине, та Голос із темного кутка не замовкає, а навпаки перетворюється на суцільний рев. І раптом на мить настає суцільна тиша. Лише тиха пісня лине… Голос з темного кутка зовсім замовкає і зникає…
ПОЕТ
Звуки домбри збуянили тисячі струн
У душі молодого поета.
Як багато описано. Словом… і дум
Вже не вистачить болі поета.
Та нехай я прозаїк,
Та як світанковими зорями зшите,
І так довго гадав на полях у степах.
Чого так не стачало у свити.
О, моя ненько, стражденна,
О, мої думи, пропащі.
О, моє серце буденне.
Скільки дум - всі пропащі.
А струн всього дві, та то не біда.
А значить, що звуки ненависті й болі
Та так заспіва, бо ж перша струна,
А інша співа, до любові.
Й такі протиріччя,
І різні такі, а звуки низькі та високі.
Та голос зникає, зникає у тьмі.
І думи не линуть, думи глибокі.
ГОЛОС ІЗ ТЕМНОГО КУТКА
О, чом зажурився, юначе старий?
Чом голову хилиш донизу?
Ти пісню тужну затягнув, а сумний
Піди назбирай краще хмизу
Та вогнище красне візьми розпали,
Поклич до вогню сто бісів.
І пісню бісівську заграй. Та спали
Всю накопичену тугу, тугу лісів
Та степу широкого. Вітер осінній
До тебе приносить, та ти не зважай,
До вогнища хмизу щораз підкидай.
Та пісню бісівську щомиті співай!
ПОЕТ
Далебі порада, не краща в цей час.
Бісівські пісні не співаю.
Хвороба душевна і туга весь час
Ятрить мою душу, не знаю,
Де відповідь є на питання мої.
Чи є вона хоч? Сумні думи мої.
І лише подруга – домбра моя, –
Лікує стражденну душу співця.
Торкнуся за струни,
Полинуть умить.
І серце підкаже, що мила не спить,
І десь там чекає, далеко… Десь там.
А тут лишень вечір, а тут лише ніч.
Так проситься в дім, та сам на узбіч.
І ждати, чекати від неї вісток,
І знов будувати розмитий місток.
Співець підводиться, обережно кладе домбру на лавку, підходить до вікна, яке загаптоване важкими темними шторами. Зриває їх. В кімнату проникає місячне світло, яке освітлює все навкруги… Та дальній куток залишається темним. Звідтіль лине голос.
ГОЛОС ІЗ ТЕМНОГО КУТКА
Та поки ти граєш, її вже нема.
І зрадить тебе, коли прийде зима.
А ти тут сидиш, граєш п'єси й кричиш
На сум свій, на долю. Чого ти мовчиш?
Співець рвучко виходить на середину кімнати. Дивиться на темний куток, потім переводить погляд на вікно, піднімає очі на місяць й каже.
ПОЕТ
То є все неправда,
Бо вірю я їй.
Бо що головне - то кохання і віра,
Кохання взаємне, взаємна довіра.
А місяць мій свідок, і бачить все він.
Чекає на мене, кохання надій.
І спить моє щастя, і сни світанкові
Її не розбудять, утішать ранкові.
Закутають міцно в обійми Морфея.
Й прокинеться ранком, чарівна, як фея.
І думки зі мною, а значить, що ближче.
Стає моє щастя, дістати не вийшло.
А вечором гляне вікно та на зорі,
І я се зроблю, у себе, надворі.
І душі зійдуться на небі у нас.
Одне поєднання у єдності час…
Глибокий подих співця. Він хоче продовжувати далі, та голос з темного кутка перериває його й кричить.
ГОЛОС ІЗ ТЕМНОГО КУТКА
Й ти віриш всьому, що казав ти собі?
То правда, лукавиш, не віриш собі!
Ти дивишся в небо, а бачиш її.
Але не одну, а із другом своїм.
Її пригортає твій друг до грудей
І ніжно цілує уста.
Вона ж уявляє його не тебе!
Співець рвучко кидається до кутка, та нікого не знайшовши, сідає на лавку, міцно обіймає голову руками й закриває вуха.
ПОЕТ
Не хочу це чути
Замовкни, прошу.
Нічого я чути не хочу,
Не вірю в це я, цього бути не може.
Бо ж вірю я їй, замовкни прошу.
Тиша, місяць заходить за хмару. Кімната напов-нюється мороком. Важкий подих співця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2010
автор: Юрій Завгородній