Ти не будеш моя,
відпускаю як птицю на волю.
Вже долоні спітніли,
і пальці обм’якли – «Лети!»
Поквартально зболить,
метушнею покриє густою.
Ніби димом пожарищ,
згорають останні мости.
Відпускаю з руки,
лети в дим і у спеку від згарищ.
Монотонно шепочуть,
прощальну молитву вуста.
Не була ти моя,
а тепер взагалі відлітаєш,
дихай волею вповні…
А в горлі першить - гіркота.
03.09.10.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209464
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2010
автор: Олексій Тичко