Не хочу дивитися направо й наліво:
Обридають речі, зіграно все вміло.
Та фарбує губи, в того стильні мешти,
По ТБ мандрують мозгові арешти.
Розпродали совість, нагострили віру,
Ми несемось гордо на поталу звіру.
Всі до біса вірші, сплять слова поетів.
Мандри не важливі, пафос піруетів.
Влучні фрази з нету, мильні десь зітхання.
Можна ж все робити-ми живем востаннє.
Совість загубилась, сльози для ефекту.
Ніби записатись в новомодну секту…
Ніби вирізати з себе суть важливу…
Вени цього міста пісню втнуть тужливу.
Я шукаю щирість у тенетах світу.
П’ять хвилин любові впало за орбіту.
І зникають звуки, і болить чекання.
Й тихо стогне вічність в черзі на прощання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209434
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 05.09.2010
автор: Крапля неба