Не так вже сонце гріє
Вітер сіллю не палить
Тіло ще про хвилі мріє
Та не повториться ця більше мить.
В одязі іще пісок лишився
Море сниться кожну ніч,
Засмага змиється поволі
Буденні дні замінять відпочинок.
Чорнява гарна дівчина
Нагадує про себе дзвінками,
Вона сниться іноді,
А її голос навіює затишок.
Вона зникає, потім знову є
Період затишшя, період очікування.
Я її знаю, трохи знаю
Вона не така вже і погана
Вона, як море непостійна
Вона, як пісок гаряча
І взагалі я її люблю
Не знаючи чому саме.
Важко з серця відпустити
Завжди присутнє сумування
Важко втримати, ніж зловити
Таке капризне це кохання.
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2010
автор: sashassop