В душі відлуння пустоти
Там місце є, але для кого?
Прагнучи любові, чистоти
Та не виходить враз нічого.
Потрохи ніби привикаєш
Завжди самотність, завжди думки
Для себе кращого бажаєш,
Його нема цілі роки.
В душі відлуння пустоти
Ніби криниця або прірва.
Тілу боляче терпіти
Солодкі сни – свідомості переживати.
Світ людей гуляє навколо
Заразна радість чомусь не переходить,
Душа дихає кволо
Та з тіла чомусь не виходить.
Пуста душа, пусті слова
Пусті погрози, обіцянки
Нема заступниці – коханки,
Щоб та душа наповнилась сповна.
2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209410
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.09.2010
автор: sashassop