Міст.
Кохання - це титанічна праця.
Їхні стосунки мені чимось нагадували будівництво мосту. Але не через якийсь там струмочок, а через бурхливу гірську річку.
Річка текла з високогір'я і пінилася від своєї швидкої течії. Разом з водою ріка несла каміння, пісок, сміття, яке незрозуміло звідки взялося в цій цнотливо чистій місцевості.
Берег річки був кам'янистим. В нього неможливо було ввігнати лопату, не те що копати нею.
Навколо не було жодного деревця, хіба що рідесенькі чагарники та вигоріла на сонці бідна трава, яка ледве трималася на твердій, кам'янистій поверхні високогірного плато.
І ось на одному березі ріки з'явився ВІН, на іншому ВОНА. ВОНИ кричали один-одному якісь слова, та за гуркотом води ці слова було неможливо почути та розібрати. ВОНИ махають один одному руками і продовжують кричати, але все марно. Переправитися через річку в цьому місці неможливо, звичайно, можна піти по берегу і спробувати знайти міст, але чи існує той міст взагалі.
І ВІН, він же чоловік, йому належить першому робити крок назустріч своєму щастю, своїй долі, вирішує будувати міст.
Матеріалу практично немає, окрім каміння. СТОП! Можна використати каміння як будівельний матеріал.
ВІН носить каміння і починає закладати перші камінці, які, напевне, повинні привести його до НЕЇ.
Перший крок зроблено, черга за нею. ВОНА починає будувати міст назустріч, але каміння занадто важке для ЇЇ тендітних рук, а можливо, ЇЙ не хочеться тягати каміння. ВОНА задає собі питання: "А чи варте воно того? Чи зможу Я? І чи зможе ВІН добудувати міст аж до неї, чи не зупиниться на півдорозі?"
А ВІН все будував. Камінець за камінцем міст потроху ріс і все ближче ставав до неї. ВОНА злякалася, а якщо раптом, побудувавши міст, ВІН не виявиться гідним ЇЇ. Треба ж негайно завадити цьому. Навіщо зайві переживання, сльози, страждання? ВОНА хапається за лопату й починає розкопувати берег, аби лишень край мосту якомога довше не торкався ЇЇ сторони берега. І диво, лопата копає легко, хоча ґрунт кам'янистий. ВІН бачить, що берег віддаляється від НЬОГО, причому набагато швидше, аніж йде будівництво. ВІН прискорює, залучає до будівництва друзів, та все марно, відстань між НИМИ не зменшується, а навпаки збільшується. ВІН сідає перепочити на берег…
А чи не легше спробувати було побудувати міст разом, якщо все станеться і посеред бурхливої гірської річки виросте міцний, надійний міст на якому зустрінуться ВІН і ВОНА, і засяє веселка над горизонтом. А по мосту зможуть пройти інші.
Якщо ж міст виявиться крихким і не витримає почуттів, то кожен з НИХ винесе урок, як потрібно правильно будувати міст іншим разом, а він обов'язково буде.
Найлегше – це піти з поля бою, не зробивши жодного удару.
ВІН встав і продовжив роботу…
А ВОНА…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2010
автор: Юрій Завгородній