Моя зброя

Коли  я  дивлюся  відкрито,
Мов  промінчик,  граюсь  з  тобою,
Ти  кажеш:  я  –  несамовита,
Адже  погляд  –  то  моя  зброя.
Коли  я  мовчу  загадково
(Так  буває  завжди  перед  боєм),
Ти  знаєш:  це  невипадково,
Адже  мова  –  то  теж  моя  зброя.
Усіх  тих  слів  несказаних,
Тих  думок,  тобою  не  прочитаних,
Ти  боїшся,  мов  чорт  ладану.
І  втік  би  давно,  та  запізно  вже.
І  якщо  я  колись  заплачу
Від  різкого  нестерпного  болю,
Тоді  ти  нарешті  побачиш,
Що  навіть  сльози  –  моя  зброя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209229
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.09.2010
автор: Фіалкова