Замкнутий круг навкруг, замкнутий круг.
Звідки він шум оцей пульс вирива із рук?
Дух у не рівнім бою серця взриває стук.
Замкнутий круг навкруг, замкнутий круг.
Мука! Ні, сотні мук! Путів в обвіс сто пуд,
Шипом хриплю в себе наче на горлі джгут,
Судить звідти мене совісті дикий кнут,
Вічним тавром горить на стінах душі талмуд.
Сфінкс не зберіг табу — розкроєний саркофаг,
Лев'яча паща знов, мертве відчула на смак,
Тіло слизьке, гниле лізе з щілин, як слизняк,
Вічність вкусила часу не помічаючи брак.
Нащо крила мені, щоб рити тунелі як кріт,
М'язи стальні і міцні, щоб жити, як паразит?
Розум тягне назад пам'яті міцний магніт.
Солому купую я за цільний твердий граніт.
Безвихідь усюди кричить, ставлячи смерті хрест,
Де відшукати мудрість, як допроситись чудес?
Те що вбиває мене погляд зверта до небес,
Круг розірвати може Той Хто помер і воскрес!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209083
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.09.2010
автор: Vadia