З дитинства море загадковістю манило:
Безмежність вод, ласкаве сонце, небеса.
У нього хвилі підіймаються бурхливо,
Звучить в прибоях там мелодія морська.
Вона нас зазиває у морські простори,
Мандрівки світом та цікаві відкриття.
І хочеться піти в відкрите синє море,
Пізнати кращого інакшого життя.
Над водами кружляють голосисті чайки,
Їх крик з’єднався нерозлучно з шумом хвиль.
Вздовж узбережжя білі ланцюжкові зграйки
Розташувались дружньо на багато миль.
Удалині овіюється вітром парус
У просторі морськім по хвилях вільно мчить.
У вільнім плаванні отримує він славу,
За ним наш погляд пильно з берега біжить.
Пісочний пляж до себе любо зазиває
Купання в морі, загаряння тут щодня.
Здається море все лихе із нас змиває,
А сонце прибавляє сили до життя.
Ми довго згадуєм морську пору привітну
Ті сонячні часи у пам’яті живуть.
А віяння після дощу улітку вітру
Нас надихає на південний дальній путь.
01.07.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208974
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.09.2010
автор: С.Плекан