І знову обережно ступа осінь.
Уважно загляда мені в лице.
Хоч серце ще тепла у літа просить,
Приймаю, як належне, все оце.
Милуюся останніми квітками.
І їх красу надовго збережу!
Я сміло йду осінніми стежками.
І осінню у розпач не впаду.
Я слухатиму туги журавлині,
Та в серце не пускатиму печаль.
Не дам думкам зітліть у павутинні,
І душу не обійме мою жаль!
Жаліть не буду, що скінчилось літо,
І мрій розбитих тонких, як кришталь.
Всі негаразди посмішкою змито.
І згине десь у просторі печаль.
Ми з осінню зустрілися віч-на-віч.
Так будь зі мною, осінь, заодно!!!
Коли в житті моїм наступить ніч,
Сховай мене надійно під крило!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208759
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.09.2010
автор: Н-А-Д-І-Я